Невеличка історія школи

 

 Понад 300 років тому на лівому березі річки Золотоношки в 20 кілометрах від міста Золотоноші поселився з своїми синами козак Скорик.

   Ішли роки. На місці поселення виростало село Скориківка.

   В селі – церква та дві корчми. Про школу й мови не було. Грамотними в селі вважались піп,  дяк та 4-5 селян, що десь навчились читати й писати.

   У 1888 році на прохання громади було організовано школу грамоти. Першим учителем її був дяк церкви – Грицаченко Іван Васильович. Бажаючих навчитись грамоти виявилось 33 особи 13 – 17-річного віку, серед них 3 жінки. Для школи громада найняла хату селянина Скорика Євдокима Максимовича. Учні цієї школи навчались читати, писати та співати в церковному хорі. Навчання в школі грамоти проходило протягом трьох років.     

  У 1898 р. в селі було відкрито церковно – приходську школу. Учні школи навчались в одній кімнаті, хоча поділені на три групи (1-й, 2-й, 3-й класи). Всі три класи охоплювали 25-30 осіб. Навчання проводив учитель-дяк.

     В 1912р. було відкрито земську школу, яка мала два класи по 20-25 учнів у кожному. В школі навчались переважно діти багатіїв, зовсім мало навчалось дівчат.

   Обидві школи охоплювали 50-60% дитячого населення. Поміщались школи у простих селянських хатах, їх обладнання –це парти (5-6 місні), шаф для книжок, дошка для письма, 1-2 географічні карти.

  Навчання в земській школі проводили два вчителі, які мали або незакінчену середню освіту, або здали екстерном екзамени на звання вчителя початкової школи.

   Після революції у 1917 році у  нашому селі відкрито початкову школу, під яку віддали попівську хату. 

  У  1917 - 1923рр. школа охоплювала 60-70 дітей, що становило 60 -65% дитячого населення. З 1917р. по 1932р. початкова школа дала 16 випусків, в основному по 20-25 учнів в кожному.

     У 1933 році  в селі було збудовано добре обладнаний будинок на 4  класні кімнати та 2 навчальні кабінети.   Почала працювати семирічна школа, яка протягом 1933-1941рр. охоплювала навчанням 90% населення дитячого віку і дала 7 випусків по 45-50 учнів у кожному.       

    В роки тимчасової окупації села фашистами з вересня місяця 1941 р. по жовтень 1943р. школа не працювала. Будинок школи з його обладнанням в час відступу фашистів (18 вересня 1943р.) було спалено.

  Після визволення села з-під окупації школа розмістилась у чотирьох будинках колгоспу. Матеріальна база школи була дуже слаба. Ні книжок, ні зошитів не вистачало. В перші дні занять учні користувались для письма сторінками старих книг, газетами та різним обгортувальним папером.

  Навесні та влітку 1955 року силами громадськості села при активній участі вчителів та учнів було розширено приміщення основного будинку школи. І вже в 1955- 1956 н.р. всі учні школи навчались в одному приміщенні. З часом добудувалися нові приміщення і їдальня.

   У 60-х роках була збудована восьмирічна школа.

  У 1989 році було збудовано нову красиву, сучасну, затишну, теплу комфортну   школу. Про неї мріяли всі давно. І ось нарешті 1 вересня 1989 року учні увійшли навчатись до великих , світлих  та затишних класів. Це початок історії нової уже середньої школи.